Безпечне надання першої медичної допомоги
Розрізняють два основних етапи смерті – так звану клінічну смерть і наступну за нею біологічну, або справжню смерть.
Клінічна смерть – це такий стан організму, який виникає на протязі декількох хвилин від 3 до 5 хвилин після зупинки дихання та кровообігу, коли зникають всі зовнішні прояви життєдіяльності, але в найбільш чутливих органах та тканина незворотних змін ще не відбулося.
Тривалість перебування людини в стані клінічної смерті в нормальних умовах навколишнього середовища не перевищує 8 хвилин, в умовах же зниженої температури вона збільшується до 10 хв.
Клінічна смерть настає, наприклад, при падінні з дерева, обриву, при транспортних аваріях, обвалах, утоплення, коли людина занурюється в глибокий несвідомий стан. Частіше це спостерігається при травмах черепа, при здавленні грудної клітини або області живота, при вираженій судинній недостатності (інфаркті міокарда, комах різного походження). Потерпілий лежить без руху, іноді не подаючи ніяких ознак життя.Виявивши хоча б мінімальні ознаки життя, необхідно негайно приступити до оживлення потерпілого.
Ваше завдання – сприяти тому, щоб клінічна смерть не перейшла в біологічну, коли всі життєві процеси незворотно припиняються.
Смерть настає при припиненні роботи серця і зупинки дихання.
Організму не вистачає кисню, ось чому при проведенні реанімаційних заходів основну увагу необхідно зосередити на діяльності серця і легенів з тим, щоб змусити їх працювати, тобто забезпечувати мозок киснем. Тільки це може вивести людину зі стану клінічної смерті.
При наданні першої допомоги слід керуватися наступними принципами:
1. правильність і доцільність;
2. швидкість;
3. обдуманість, рішучість і спокій.
Але як допомогти іншому не зашкодивши собі?
Якою б серйозною не була травма або небезпечною ситуація, паніка тільки ослабить вашу здатність думати і понизить ефективність ваших дій. Крім того, при цьому ви втратите час, а в кризовій ситуації час може вирішити на користь життя або смерті.Уникайте непотрібного ризику. Це не боязливість. Ви не зможете нікому допомогти, якщо самі постраждаєте.
Перш ніж діяти, подумайте ретельно і спокійно, але, по можливості, швидко. Намагайтеся заспокоїти і втішити потерпілих. При оцінці наслідків нещасного випадку максимально використовуйте свої органи чуття. Питайте, дивіться, слухайте, нюхайте.
1. Зберігайте спокій.
Незалежно від того чи в людини зупинилося серце, чи просто біжить кров з глибоко порізаного пальця, люди, які стали свідками таких випадків, можуть піддатися паніці та діяти неадекватно. Завжди зберігайте спокій та здоровий глузд, не піддавайтеся паніці оточуючих та самі не створюйте її.
2. Припиніть дію ушкоджуючого фактору.
Якщо ви стали свідком нещасного випадку, перше що треба зробити - припинити дію ушкоджуючого фактору – витягти з води, відтягти від електричного струму, загасити одяг, припинити дію газів, підвищеної температури, холоду та інше.
3. Подбайте про безпеку!
 
Порятунок постраждалого не повинен наражати на небезпеку вас, інших рятівників, саму жертву чи будь-кого з оточуючих. Якщо постраждалого можна перевести/перенести в більш безпечне місце, зробіть це в першу чергу. Також необхідно пам’ятати, що рідини, що виділяються з
людини (кров, блюво тиння, слина, сеча, фекалії) можуть бути небезпечними для рятівника. Тому для надання першої медичної допомоги використовуйте медичні рукавички або речі, що знаходяться у вас під рукою: поліетиленові кульки, пакети, файли, рукавиці зі шкіри взимку. Остерігайтеся завалів, обривів, порваних електродротів, вогню чи диму, проїзних частин дороги, темних і, на вашу думку, небезпечних місць).
4. Визначте, хто тут головний.
Якщо ви не медик, з’ясуйте чи немає їх серед оточуючих. Якщо ви виявились самі – беріть ситуацію під свій контроль. Попросіть оточуючиїх викликати швидку допомогу 103 та допомогти вам. Якщо постраждалий при свідомості - скажіть йому хто ви, швидко з’ясуйте з ним всі обставини інциденту та скажіть, що ви маєте намір робити. У постраждалого при свідомості ви повинні отримати згоду на будь-які дії стосовно нього. Якщо свідомість у постраждалого відсутня, або її ступінь не дозволяє йому приймати адекватні рішення, а також у випадку надання допомоги малолітній дитині ви маєте право діяти не намагаючись отримати згоди, в разі відсутності поруч їх родичів чи опікунів.
5. Налагодьте безпосередній контакт.
Ознаки свідомості у постраждалого виявляють реагуванням на ГОЛОС і на БІЛЬ. Спершу потрібно покликати постраждалого. Для вас безпечніше не кидатись відразу ззаду до потерпілого, а обійти спереду та подивитися , що в нього в руках, в якій позі лежить.
6.Больове подразнення.
 
Натисніть на мочку вуха, підборіддя, фаланги пальців. Якщо підозри на ушкодження хребта немає, больові подразники для перевірки свідомості можна замінити струшуванням за плечі дорослої людини чи дитини, або лоскотанням та постукуванням стоп, грудей та плечей у немовлят. При підозрі на ушкодження хребта постраждалого струшувати не можна!
7.Оцініть стан постраждалого та дійте!
На цьому етапі вам необхідно з’ясувати наскільки отримані ушкодження загрожують життю чи втраті здоров’я людини і відповідно до цього розпочинати рятувальні дії. Найбільшу загрозу життю людини на етапі долікарської допомоги становлять порушення дихання та кровообігу (циркуляції крові), масивні крововтрати. Тому завжди починайте надання допомоги з ліквідації саме цих загроз.
- Насамперед необхідно визначити, чи є серцебиття – рукою або вухом. Прикладаємо вухо нижче соска, і якщо прослуховуються навіть рідкісні і глухі тони серця, це перша ознака того, що людина жива.
 
Слід перевірити і пульс, перш за все на шиї, де проходить найбільша артерія – сонна, або ж на внутрішній частині передпліччя.
- Необхідно переконатися, чи дихає постраждалий. На це вказують рухи грудної клітки, зволоження дзеркала, прикладеного до носа потерпілого, або по руху ватки, піднесеної до ніздрів.
- Якщо треба - забезпечуємо прохідність дихальних шляхів повертаючи потерпілого від себе ( при поверненні свідомості він може вдарити, може бути блювота) та очистити носоглотку і рот пальцем обмотаним бинтом чи носовою хустинкою.
 - Зверніть увагу на стан очей. Розширені зіниці живої людини звужуються при спрямуванні на них світла. Якщо освітити очі ліхтариком, зіниці звузяться; те ж станеться, якщо відкрите око потерпілого затулити рукою, а потім руку швидко відвести в сторону. Але пам'ятайте: при глибокій непритомності реакції на світло може і не бути.
Отже обстежувати і надавати допомогу постраждалому треба у такій послідовності: перевірка ознак свідомості; виявлення пульсу та дихання; обстеження голови, шиї, грудей, живота, кінцівок на наявність кровотеч, переломів.
Основні ознаки клінічної смерті:
- відсутність пульсації над магістральними артеріями (сонною та стегновою),
- стійке розширення зіниць з відсутністю фотореакції,
- відсутність самостійного дихання,
- зміна забарвлення шкіри (мертвинно-сіра чи синюшна).
Якщо ви відзначете хоча б одну з вищевказаних ознак, це означає, що негайно надана допомога ще може принести результат . У цьому випадку слід вжити енергійні дії по оживленню.
8. Реанімаційні дії
Штучне дихання та непрямий масаж серця
1. Укласти хворого на тверду горизонтальну поверхню, під шию покласти валик і максимально закинути голову; висунути вперед нижню щелепу, очистити носоглотку й рот за допомогою відсмоктувача або пальцем обмотаним бинтом чи носовою хустинкою.
2. Проведення штучного дихання у поєднанні з непрямим масажем серця.
Найефективнішим способом штучного дихання є вдування повітря в ніс або рот потерпілого. Такий спосіб називають «рот до рота» або «рот до носа». У ніс вдувають повітря тоді, коли у хворого ушкоджені губи, нижня або верхня щелепа. Якщо реаніматор один, то на 2-3 вдихи 10-15 серцевих натискань. Якщо два реаніматори, то на 2-3 вдихи – 25 натискань.
Штучне дихання способом "рот до рота" роблять так. Людина, яка надає допомогу, стає на коліна біля голови потерпілого, краще з правого боку, і кладе ліву руку на його лоб, затискуючи пальцями потерпілому ніс; прикривши його рот марлею або носовою хусточкою, робить глибокий вдих, а потім, притиснувшись ротом до рота потерпілого, вдуває в нього повітря, роблячи енергійний видих. Внаслідок такого вдування, що замінює вдих, повітря надходить у легені потерпілого. Згодом завдяки еластичності легеневої тканини і грудної клітки настає пасивний видих. При цьому рот потерпілого повинен бути відкритим. Вдувати повітря слід ритмічно, з однаковим інтервалом, 12-15 разів на хвилину.
Штучне дихання слід виконувати доти, доки у потерпілого не відновиться самостійне ритмічне дихання або принаймні доти, доки на місце нещасного випадку не прибудуть медичні працівники.
Зауважимо, що робити штучне дихання нелегко. Особливо при надто енергійному вдуванні повітря, ви можете навіть відчути запаморочення, слабкість, знепритомніти. Тому бажано, щоб приблизно через кожну 1-2 хвилини вас змінювали. Це підвищить ефективність допомоги потерпілому.
Так само роблять штучне дихання способом «рот до носа», тільки повітря вдувають через ніс, а рот потерпілого закривають.
Звичайна частота пульсу у здорової людини 60-75 уд./хв. Роблячи
непрямий масаж серця, потерпілого кладуть спиною на тверду поверхню (шосе, дорогу і т. ін.). Той, хто надає допомогу, стає на коліна збоку (краще справа) біля потерпілого і, поклавши кисті рук одну на другу в нижній частині грудини, робить енергійний поштовх, натискаючи на груднину так, щоб вона зміщувалася приблизно на 4-5 см у напрямі хребта. При цьому стискається серце між грудиною і хребтом, кров із порожнини серця виштовхується в кровоносні судини. Оскільки стінка грудної клітки еластична, то вона повертається у вихідне положення, а порожнини серця наповнюються кров'ю. Поштовхи слід робити ритмічно. Якщо реаніматор один, то на 2-3 вдихи 10-15 серцевих натискань. Якщо два реаніматори, то на 2-3 вдихи – 25 натискань.
Дітям, особливо молодшого віку, непрямий масаж серця можна робити однією рукою або навіть двома пальцями, але частоту поштовхів треба збільшити до 100-120 разів на хвилину.
Показником ефективності непрямого масажу серця і штучного дихання є порожевіння шкірних покривів, звуження зіниць, поява на великих артеріях (стегновій, сонній) пульсових поштовхів синхронно натисканню на грудину і, нарешті, відновлення самостійного дихання й серцебиття. Непрямий масаж серця і штучне дихання слід проводити до відновлення серцевої діяльності й дихання.
3. Через кожні 2 хвилини перерва на декілька секунд для перевірки ефективності реанімації. Якщо на протязі 30-40 хвилин ознаки клінічної смерті зберігаються серцево-легеневу реанімацію припиняють.
Якщо вчасно не застосувати методи оживлення, то після клінічної смерті наступає біологічна смерть, для якої характерне незворотне порушення процесу обміну речовин. Біологічна смерть є остаточною і з цього стану повернутись до нормального стану є неможливо.
Якщо ваші зусилля з оживлення людини виявляться марними і ви переконаєтесь, що вона померла, не слід витрачати час – краще швидко перейти до наступного потерпілого.
Першими ознаками біологічної смерті є:
- помутніння рогівки ока та її висихання,
- деформація зіниці при здавлюванні,
- трупне задубіння,
- трупні синюваті плями.
Інші стани, що потребують вашої допомоги.
 Поранення. Терміново зупинити кровотечу. Захистити рану від забруднення та інфекції — накласти асептичну пов'язку, за наявності дезінфікуючих засобів (перекис водню, розчин фурациліну, спиртовий розчин йоду тощо) протерти шкіру довкола рани, видалити невеличкі чужорідні тіла тільки з поверхні та довкола рани; якнайшвидше доставити пораненого в лікувальний заклад, суворо дотримуючись правил транспортування для конкретного типу поранення. Не можна промивати рану водою, засипати ліками, змазувати мазями, накладати вату!
 Забій. Забезпечити спокій ушкодженому органові, стягнути пов'язкою, прикласти охолоджений предмет.
Розтягнення. Зафіксувати суглоби, прийняти знеболювальне.
Вивих. Накласти холодний предмет; застосувати обезболювання, іммобілізувати кінцівку в положенні вивиху.
Перелом. Терміново іммобілізувати кістки в місці перелому
накладанням шин, провести профілактикушоку на загальних засадах; транспортування та, особливо, перекладання повинні бути вкрай обережні.
Здавлення. Накласти джгути, як при зупинці кровотечі, обкласти ушкодження охолодженими предметами, у разі враження кінцівок іммобілізувати їх за допомогою шин, уразі шоку потерпілого зігріти, можна ввести наркотичні та серцеві засоби.
Удушення, утоплення. Терміново звільнити дихальні шляхи, зробити штучне дихання (16—18 разів на хвилину) та зовнішній масаж серця, постійно зігрівати.
 Електротравма. Не можна торкатись потерпілого, бо він перебуває під напругою. Потрібно негайно відкинути електричний провід дерев'яною палицею в бік. Негайно припинити дію електричного струму, терміново доставити в лікувальний заклад, у разі припинення дихання або зупинки серця зробити штучне дихання (12—16 разів на хвилину) та зовнішній масаж серця (50—60 разів на хвилину) впродовж усього часу до відновлення дихання та серцевої діяльності; ввести серцеві засоби, зігріти.
Опіки термічні. Розрізати одяг навколо опіку, не відриваючи від тіла, накласти суху асептичну пов'язку; при великих опіках загорнути в сухе простирадло, терміново доставити в лікувальний заклад. Не можна промивати опіки, змащувати, торкатися руками, проколювати пухирі!
Опіки хімічні. Промивання згідно з властивостями конкретного типу хімічної речовини: кислоти — лугом, луг — кислотою, у разі дії вапна — олією.
Отруєння чадним газом. Винести на свіже повітря, зробити штучне дихання, розтирати, гріти ноги, дати подихати нашатирним спиртом.
Отруєння харчові. Промити шлунок, органи травлення, вживати багато рідини, зігрівати, дати активоване вугілля, фталазол, антибіотики (4—6 разів на день).
Отруєння хімікатами, ліками. Термінове промивання шлунка, при необхідності штучне дихання та реанімаційні заходи, доставити в лікувальний заклад.
Обмороження. Необхідно доправити потерпілого у приміщення і напоїти його теплим чаєм. Бажано помістити потерпілого у ванну з теплою водою.
|
