Трохи історії
Лисий Єгипет
Учені встановили, що воші пили кров навіть у динозаврів, тобто вони існують не менше, ніж 40 мільйонів років. Засохлі воші археологи знаходять у давніх захороненнях людини у єгипетських, перуанських та індійських мумій. Майже за 500 років до н. е. Геродот писав, що у єгипетських жерців і писарів завжди були ретельно вибриті голови, „…щоб ніяка воша не причепилася до них, коли вони служать богам…”. З цією метою брили голови і підборіддя фараони, царі і вельможі у Давньому Єгипті, Вавилоні і Ассирії.
Розкішні шевелюри, які ми бачимо на давніхєгипетських фресках і барельєфах, – це парики. Більшість представників єгипетської спільноти, у тому числі і жінки, були лисі.
Воші не на жарт заїдали давній світ, тому не дивно, що застосовувалися такі радикальні заходи.
Навіть у Давньому Римі (відносно чистоплотному) диктатор Сулла примудрився померти від вошей.
У монголів було повір’я: помиєшся у річці – накличеш грозу. Якщо стражі порядку заставали людину за таким богопротивним заняттям як миття, винуватцю загрожувала смертельна кара.
„Божі перлини”
Відсутність особистої гігієни, бруд і неохайність – основна причина появи вошей. Миючих засобів і поняття особистої гігієни у Європі до середини ХIХ століття (тобто до недавніх часів!) не було.
Люди не милися роками, чистота викликала відразу, вошей називали „божими перлинами”. Середньовічні медики вважали миття у ванній шкідливим (і навіть смертельним!) для здоров’я заняттям, бо крізь очищені пори з повітря може проникнути інфекція.
Дами милися 2–3 рази на рік. Зате які зачіски носили! Уявіть, на голові вибудовували справжню архітектурну споруду, яка зображала епізоди полювання, натюрморти, пейзажі, вітряки, фортеці, мости, сади, кошички з фруктами, сцени з модних п’єс… Така зачіска вимагала багаточасової (і дорогої!) роботи майстра, а тому жінки змінювали її раз на два тижні, а простий люд – раз на місяць. Волосся дам кишіло вошами і блохами. Інколи там заводилися навіть миші, яких приваблював запах пшеничної або рисової муки, з якої виготовляли пудру. Рятувалися від цієї напасті спеціальними паличками, якими чухали голову, щоб хоч трохи зменшити постійний свербіж.
Як воші воювали
Частина армії Наполеона загинула в Бородинській та інших битвах, багато солдат померли від голоду, холоду і хвороб. Історики дослідили, що до загибелі армії доклалися й воші – переносники траншейної лихоманки і тифу.
Воші „заїли” і німців під Сталінградом. Педикульоз досягнув неймовірних масштабів: з одного військовополоненого знімали 1 250 000 вошей!
Висипний тиф, який переносять воші, став стихійним лихом під час громадянської війни в Росії. Впродовж трьох років війни ця хвороба забрала життя у понад 2 млн. людей.
Серйозно про ПЕДИКУЛЬОЗ
Чим небезпечний педикульоз?
На тілі людини паразитують три види вошей: головні, платяні та лобкові.
Платяні та головні воші є переносниками висипного тифу, волинської гарячки і зворотного тифу. Оскільки платяні та лобкові воші зараз зустрічаються дуже рідко, а кількість головного педикульозу, навпаки, зростає, то мова піде саме про нього.
Педикульоз, у просторіччі «вошивість» — це паразитування вошей на людині,
захворювання, яке за всіх часів вважалося проблемою особистої гігієни.. Головна воша найчастіше живе у волосяній частині голови, в основному на скронях, потилиці, тімені. Тривалість життя дорослої особини 27-38 діб. Розміром усього до 4 мм доросла воша має прозорий або ж сірувато-жовтий колір. За своє порівняно недовге життя ( до 38 днів) вона може в день відкласти до 10 яєць (гнид), які через тиждень-півтори виростають, і вже готові самі робити потомство.
Живиться воша кров'ю, прокушує верхній шар шкіри, впорскує слину, яка й викликає сильну сверблячку. Через ранку можуть потрапити бактерії, що викликають гнійні захворювання. Сама ж більша небезпека цієї слини в тому що можна заразитися такими важкими захворюваннями, як тиф і лихоманка.
Поза тілом людини головна воша живе 24 години. Розповсюджуються паразити, переповзаючи з однієї людини на іншу під час безпосереднього контакту (за хвилину вони долають 20 см).Самка відкладає на волоссі до 4-8 яєць на день, а за життя відповідно - до 160-180 штук.
Яйце воші називається - гнида. Яйце має довгасту форму, жовтувато-білого кольору, міцно склеєне з волоссям за рахунок речовини, що виділяє самка. Воші відкладають гниди в корінь волосся так, що звичайним розчісуванням або миттям голови їх зібрати неможливо.
Де можна заразитися ?
Педикульоз частіше розвивається:
- в місцях компактного перебування великих кількостей людей,
- при неохайності,
- при несприятливих гігієнічних умовах,
- при користуванні спільними речами: одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся.
Людина може заразитися педикульозом тільки від інших людей, але не від хворої кішки або морської свинки.
Саме тому ризик зараження вошами дуже великий. Воші не вміють стрибати, літати або пересуватися по воді. Завошивленню сприяють скупченість населення, недотримання правил особистої гігієни, значні міграційні процеси.
Однак не варто думати, що тільки нечистоплотна людина піддається цієї напасті — такі місця загального користування, як лазня, пляж, басейн, поїзди, електрички є легким способом підхопити педикульоз саме через велике скупчення народу.
Останнім часом почастішали випадки виявлення педикульозу в дітей, які живуть у нормальних умовах, дотримуються правил особистої гігієни. Це, певною мірою, пояснюється біологічними особливостями вошей.
Що треба робити,якщо виявили педикульоз?
Перш за все, кожні 7-10 днів потрібно ретельно оглядати волосся на наявність педикульозу. В разі його виявлення, треба провести відповідну обробку голови, тобто дезинсекцію.
Після цього промити волосся проточною водою з милом або шампунем і нанести теплий 5-10% розведений столовий оцет, знову зав'язати голову поліетиленовою хусткою і рушником, витримати ще 30 хвилин, прополоскати у проточній воді,
після чого вичесати густим гребінцем загиблих вошей та гниди.
При такому лікуванні гинуть всі личинки і дорослі воші (якщо у них тільки не виробилася опірність до препарату).
Однак не всі яйця можуть бути знищені.
Таку процедуру мають пройти всі члени сім’ї чотири рази з триденними інтервалами, тобто на перший, п’ятий, дев’ятий та тринадцятий день. Завдяки цьому ви позбудетеся від молодих личинок до того, як вони зможуть відкласти яйця. На сімнадцятий день волосся буде абсолютно чистими.
Треба пам’ятати, що головні воші передаються через одяг, постільну білизна, рушники, головні убори, тому, всі ці предмети підлягають обов’язковому пранню та та знезараженню. Це надзвичайно кропіткий, але важливий процесс!
Воша любить чистоту! В Україні пік захворювання припадає на початок осені, коли діти повертаються додому з таборів і курортів. Додому можна привезти не лише яскраві спогади, фотографії, але ще дещо – не зовсім бажану „домашню тварину”. Нарешті зустріч з однокласниками, вчителями і… медперсоналом: обов’язкова перевірка виявляє воші. Якщо у дитини завелися воші – це зовсім не означає, що сім’я неохайна. Дослідження, довели: сучасна воша надає перевагу чистому волоссю і тілу і не боїться води.
Повірте — навіть у такий цивілізований і прогресивний час, як наш, ніхто не застрахований від подібного захворювання, тому в першу чергу треба відкинути сором’язливість та страх.
Швидке реагування на проблему, чітке проходження інструкції препаратів і посилена гігієна допоможуть назавжди забути про існування таких нежданих гостей, як воші!
Будьте здорові!
