Субота, 25.11.2017, 03:16
Краснопільська гімназія
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Новини [2]
Тиждень психології [1]
Поради психолога [9]
Головна » Статті » Психологічна служба » Поради психолога

Профілактика суїцидальної поведінки у дітей

 

Життя – це безцінний дар, який дається людині при народженні і те, як людина розпоряджається ним, залежить від неї самої.

                                                                                                                                                               Сократ

Сьогодні Україна ввійшла до групи країн із високим рівнем суїцидальної активності . За кількістю самогубств посідає у Європі - 1 місце. За кількістю самогубств серед дітей та підлітків - 2 місце. Щорічно більше 1,5 тис. самогубств скоюються неповнолітніми.

Самогубство (суїцид) - це крайній вид аутоагресії, навмисне самопозбавлення життя . Суїциїдальна поведінка - це прояв суїциїдальної активності - думки, наміри, висловлювання, загрози, спроби, замахи. Суїцидент - людина, що вчинила спробу суїциду, або що демонструє суїциїдальні схильності.

Згідно з результатами соціально- психологічних досліджень: 27,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити; 17,8% - вважають, що нікому немає до них справ; 25,5% - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини; 51,9% - не стримуються в ситуації конфлікту.

Десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед молоді

1. Переживання образи, одинокості, відчуженості, неможливість бути зрозумілим.

2. Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі.

3. Переживання, пов'язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків.

4. Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою.

5. Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням.

6. Страх перед покаранням.

7. Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.

8. Почуття помсти, погроз, шантажу.

9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.

10. Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів («ефект Вертера»).

 

                                 ОСНОВНІ ФАКТОРИ, які сприяють спробі суїциду у дітей

 

  1. несприятливі стосунки з батьками
  2. труднощі, пов'язані зі школою
  3. проблеми взаємин із друзями, в основному з протилежною статтю

 

                                                  

 

                                        ОСНОВНІ ОЗНАКИ ПІДЛІТКОВОГО СУЇЦИДУ

  1. Зміна у звичках, в їжі, сні .
  2. Ознаки наркотичної або алкогольної залежності .
  3. Помітні особистісні зміни: незвичність поведінки, агресивність, капризування .
  4. Реакції гніву, повстанська поведінка, втечі з дому, агресія, скандальність.
  5. Постійний сум, труднощі в концентрації, зниження рівня учбового встигання. Зникнення зацікавленості у розвагах.
  6. Фокусування на нездоровій та смертельній тематиці. Цікавість до кривавих сцен або сцен із участю трупів.
  7. Колекціонування та дискутування інформації щодо методів самогубства. Теми смерті або депресії у щоденникових записах.
  8. Наявність фізичних симптомів, які часто призводять до невротичних станів. Несприйняття заохочень та нагород.
  9. Наявність попередніх спроб суїциду; суїцидальних випадків в сімейній історії; втрата когось із батьків в результаті розлучення.
  10. Вербальні прояви. Вислови щодо безнадійності, беззахисності та розлютованість на себе або на весь світ.
  11. Наявність фраз, що за тим, хто це говорить, не будуть сумувати, якби він помер.
  12. Наведення ладу, неочікуване прибирання в кімнаті, викидання або віддавання непотрібних речей.
  13. Дряпання або нанесення міток, порізів на тіло або інші дії, які спрямовані на завдавання шкоди самому собі. За винятком, коли відбувається братання по крові.
  14. Обговорення погроз суїциду

                   У суїцидальній поведінці дітей можна умовно виділити 3 фази:

  1. .Фаза обдумування – свідомі думки про здійснення суїциду, які можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними (спостерігаються зміни в поведінці і зовнішньому вигляді).
  2. Фаза амбівалентності – настає за умов появи додаткових стресових факторів (підліток висловлює погрози або наміри суїциду, «крик про допомогу»).
  3. Фаза суїцидальної спроби – швидка друга фаза переходить у третю.

Виділяють такі випадки самогубств: (словесні, поведінкові й ситуаційні).

істинний (коли людина дійсно хоче вбити себе);

афективний (з перевагою емоційного моменту);

демонстративний (самогубство як засіб привернути увагу до своєї особистості).

 

                                   Дитина може зважитися на самогубство, якщо вона:

                                          

      Соціально ізольована (не має друзів або має тільки одного друга), почувається знедоленою.

 

                                           

Живе в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині – у взаєминах з батьками або між батьками; алкоголізм – особиста або сімейна проблема).

Почуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного

Уживала раніше спроби суїциду.

Має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини.

Перенесла важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків).

Занадто критично налаштована щодо себе.

Зверни увагу на наступні ознаки: розмови про самогубство типу "Я краще за себе уб'ю". бажання пофантазувати вголос на цю тему. розмови на тему "Я нікому не потрібний", "ніхто все одно сумувати про мене не буде". надмірна увага до мотивів смерті в музиці, мистецтві або літературі роздача найбільш цінних для твого друга речей.

Людина, яка готується до самогубства, часто говорить про свій душевний стан. Вона може:

  1. Прямо і явно говорити про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».
  2. Побічно натякати про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».
  3. Багато жартувати на тему самогубства.
  4. Проявляти нездорову зацікавленість питаннями смерті.
  5. Роздавати оточуючим речі, які є для людини особливо значущими, остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами.
  6. Демонструвати радикальні зміни в поведінці, такі як: в їжі – їсти замало або забагато;
  7. У сні – спати занадто мало або занадто багато;
  8. У зовнішньому вигляді – стати неохайним;
  9. У шкільних звичках – пропускати заняття, не виконувати домашніх завдань, уникати спілкування з однокласниками, бути дратівливим, похмурим, перебувати в пригніченому настрої; замкнутися, відсторонитися від родини й друзів;
  10. Бути надмірно діяльним або, навпаки, байдужим до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу.
  11. Проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу.

Тривала депресія і самотність стають небезпечними, якщо:

  • Ви відчуваєте ворожість до людей, до яких раніше відносилися добре;
  • У вас немає інтересу ні до чого;
  • Ви потрапляєте в залежність від ліків або алкоголю;
  • Ви уникаєте друзів і велику частину часу проводите наодинці;
  • Ви думаєте про самогубство Ви думаєте про самогубство.

 

                                РЕКОМЕНДАЦІЇ батькам та ПЕДАГОГІЧНИМ ПРАЦІВНИКАМ

                                                    ЯК ПОПЕРЕДИТИ   ПОТЕНЦІЙНИЙ СУЇЦИД

ПАМ`ЯТАЙТЕ! У випадку, коли діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай ВИ ПОВИННІ:

СЛУХАТИ – ПІДБАДЬОРЮВАТИ ДИТИНУ, - ГОВОРИТИ З НЕЮ ДОВІРЛИВО, - НЕ НАДАВАТИ ПОРАД; - НЕ НАМАГАТИСЯ ЗНАЙТИ ПРОСТИХ РІШЕНЬ. СПРОБУВАТИ УЯВИТИ СЕБЕ, ЯК БИ ВИ СЕБЕ ПОЧУВАЛИ НА МІСЦІ ДИТИНИ.

БУТИ ЧЕСНИМ … ЯКЩО СЛОВА АБО ВЧИНКИ ДИТИНИ ЛЯКАЮТЬ ВАС, СКАЖІТЬ ЇЙ ПРО ЦЕ; ЯКЩО ВИ ПЕРЕЖИВАЄТЕ АБО НЕ ЗНАЄТЕ, ЩО РОБОТИ, СКАЖІТЬ ЇЙ ПРО ЦЕ.

ПОДІЛІТЬСЯ ПОЧУТТЯМИ КОЖНИЙ КОЛИСЬ ВІДЧУВАЄ СУМ, БІЛЬ ТА БЕЗНАДІЙНІСТЬ; НАДАЙТЕ ДИТИНІ МОЖЛИВІСТЬ ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВОНА НЕ ОДНА.

  1. Станьте дитині другом, якому можна довіряти.
  2. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
  3. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних.
  4. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу.
  5. Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не удавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менше загрозливими, аніж складні запитання.
  6. Спрямовуйте розмову у бік душевного болю.
  7. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами дитини.
  8. Надайте дитині можливість знайти свої власні відповіді, навіть якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із ситуації.
  9. . Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути з дитиною, що страждає.
  10. Допомога
  11. Спробуйте переконати людину звернутися до фахівців (психолог, лікар, невропатолог).
  12. Будьте зацікавлені в долі цієї людини і готові допомогти
  13. Дозвольте виговоритися - людина відчує полегшення
  14. Не залишайте наодинці
  15. Підтримуйте її і будьте ненав'язливо наполегливі в позитиві - дайте йому емоційну опору
  16. Якщо твій друг кидає такі натяки, сперечайся з ним.
  17. Говори з ним. Вислуховуй його.
  18. Дай йому відчути що він потрібний, що він бажаний, постарайся запевнити його, що будь-які рани з часом заживуть.

 

 У дев'яти випадках із десяти суїцидальна спроба – це не бажання вкоротити собі віку, а крик про допомогу.

ЖИТТЯ МОЛОДОГО ПОКОЛІННЯ КРИШТАЛЕВА ВАЗА, ЯКА В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ МОЖЕ ЗІРВАТИСЯ В БЕЗОДНЮ НЕПОРОЗУМІННЯ ТА Р О З Б И Т И С Я …

                                               

 

  

Категорія: Поради психолога | Додав: Du7ya (31.03.2017) | Автор: Du7ya
Переглядів: 59 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Пошук
Вхід на сайт

Національна гаряча лінія
Національна дитяча гаряча лінія
Copyright Краснопільська гімназія Сумської області Україна © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz