…Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде.
…Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає.
                                                            Олена Матушек

     14 грудня ми вшановуємо тих, хто віддав життя, приборкуючи мирний атом. Дзвони Чорнобиля ще довго битимуть у грудях, а їхнє відлуння котитиметься світом з неприхованим жахом.
 За роки, що минули, ми всі пройшли складний шлях усвідомлення і переосмислення   величезного комплексу проблем, який пов’язаний з використанням високих і, нерідко, небезпечних технологій. Незмінним залишається лише одне – найглибша повага до людей, які закрили собою світ від атомного лиха, що вирвалося зі зруйнованого четвертого блоку ЧАЕС.
       Їхній подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити значення того, що вони зробили. Їхній героїзм, патріотизм і професійна майстерність перевірені часом.
      Ми не маємо права забувати про самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, віддавши своє життя задля збереження життя і здоров’я майбутніх поколінь. Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом.

        З метою підготовки до Дня вшанування учасників    ліквідації    наслідків    аварії на Чорнобильській АЕС у закладі було проведено ряд заходів. Гімназисти мали змогу вшанувати загиблих біля пам’ятного знаку “Ліквідаторам аварії на ЧАЕС”. 

       Як стають героями? Чи за наказом, чи за бажанням- чи не те і не інше…Герою не обов’язково загинути чи мати нагороду Героя. Є люди життєві обставини яких склалилися так, що хоч книгу про них пиши. І такі люди є серед нас-нічим не примітні, ходять вулицями нашого селища. Вітаються, посміхаються, а за плечима у них життя зовсім особливе, не таке як у більшості людей. І така особлива людина працює у гімназії, не так давно робітником-це Майборода Анатолій Іванович. Анатолій Іванович часи служби в армії, пройшов Афганістан. Потрапив на війну за наказом, був десантником. Нагороджений медаллю ”За відвагу”. А у квітні 1986 року, знову за наказом був задіяний на прибиранні радіоактивного графіту з реактору на Чорнобилі. При зустрічі з учнями на запитання: “Як можна використовувати забруднену після аварії територію?”-підтримує ідею встановити сонячні батареї для забезпечення енергією Україну.

      Також гімназисти мали змогу переглянути та обговорити  документальні фільми про події в Чорнобилі. Кадри фільму спокійно переглядати не можна, вони змушують по-новому сприймати цю трагічну сторінку в нашій історії. Класними керівниками, класоводами було проведено години спілкування, уроки-пам’яті, уроки  мужності  про героїчні дії пожежників-ліквідаторів, працівників станції, військових, лікарів у боротьбі з «мирним атомом», які ціною свого життя захищали нас від наслідків катастрофи.
     У бібліотеці відбулася виставка книг, літературно-критичних та документальних видань, присвячених пам’яті жертв Чорнобиля.

    Вшановуючи учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ми схиляємо голови перед пам’яттю загиблих героїв.
    Висловлюємо глибоку повагу до людей, які пройшли через усі кола ядерного пекла, закривши собою світ від атомного лиха, що вирвалося зі зруйнованого четвертого блоку Чорнобильської АЕС.
    Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир, спокій і процвітання.
    Вічна вдячність живим і світла пам'ять загиблим!